У столиці Грузії, у Тбілісі, пройшов багатотисячний благодійний концерт на підтримку України

11 червня у столиці Грузії, у Тбілісі, пройшов багатотисячний благодійний концерт на підтримку України, організований фондом «Save Ukraine» при Міністерстві Культури Грузії. Подібні благодійні концерти вже пройшли в багатьох країнах світу. Ініціативу на проведення цього заходу узяли відомий грузинський продюсер Ноє Сулаберідзе і відомий широкому загалу України з проектів Холостяк та Танці з зірками Іраклі Макацарія. Грузинський народ з передчуттям чекав майбутньої події, щоб у черговий раз виявити свою підтримку та солідарність усьому українському народу у важкий час.

Цей захід транслювався у прямому ефірі по самому рейтиговому телеканалу Імеді.

На благодійному концерті разом із грузинськими артистами у фінальній частині виступила відома українська співачка Оля Полякова.

Українські біженці, присутні у залі, з трепетом та оваціями зустрічали свою рідну артистку. На заході також були присутні офіційні особи та митці. За словами організаторів, цей захід обов'язково повториться в серпні цього року на березі чорного моря в місті Батумі.

Ноє, як вдалося організувати такий масштабний захід, хто є ідейними натхненниками, чи велика команда брала участь у реалізації?

Мені та Іраклі. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми створили фонд, під егідою якого провели низку гуманітарних акцій: телемарафон, спеціальні репортажі, візит на кордон Польщі та України з гуманітарним вантажем тощо. Благодійний концерт – одна з ідей, у реалізації якої нам допомогло Міністерство культури Грузії. У концерті брали участь усі топові зірки Грузії та українська співачка Оля Полякова.

Що пов'язує вас з народом України – чи були тут, чи є друзі, які були ваші мотиви в цьому проекті – і як професіонала, і як просто людину?

Після Грузії Україна – моя улюблена країна. Я там часто бував, там маю багато друзів. Ця країна заслуговує на мир і процвітання. Є ще один важливий чинник, що пов'язує Грузію та Україну, – це спільний ворог, який окупує наші землі. Тому ми були мотивовані провести такий масштабний концерт. Зібрані гроші переказано на потреби постраждалих.

Іраклі, як ви переживаєте події в Україні?

За всі ці роки я стільки часу провів у моїй улюбленій Україні, що тепер у мене там багато друзів і це мій другий будинок. Вважаю моїм обов'язком усіма силами підтримувати Україну особливо з 24 лютого. Я впевнено можу сказати, що це якраз той випадок, коли серце кожного грузина б'ється за ту справедливість, яку заслуговує Україна та українці. Ми усі з вами. Ми не зупинимо нашу благодійну компанію поки це жахіття не закінчиться. Моя наречена всіляко мене підтримує і одного чудового дня ми обов'язково разом приїдемо в Україну і я покажу їй цю чудову землю, яку агресор намагається знищити, але я впевнений, що перемога буде за Україною хоч і величезною ціною.

Ноє, чи задоволені ви реалізацією та результатами проекту?

Благодійний концерт відбувся в новому палаці спорту спеціально збудованого для чемпіонату Європи з баскетболу. До зали прийшла багатотисячна аудиторія, у тому числі біженці з України, які дуже емоційно зустріли головного гостя концерту Олю Полякову. Можна сміливо сказати, що концерт успішно відбувся, зібрані гроші перераховані на потреби постраждалих, зокрема, фонд "Пацієнти України".

Жанет, ваші чоловіки зробили великий внесок у допомогу Україні! Як ви про це вперше почули і як підтримували?

З самого початку військових дій усі в моєму оточенні були в пригніченому стані, в деякому невіруванні і шоку від того, що відбувається. Але незабаром зібралися думками та почали морально та фінансово підтримувати рідних, друзів та й зовсім незнайомих людей з України, бо саме в цей період потрібна людська підтримка. Багато людей з усього світу, хто хоч навіть одним словом підтримав українців, вже зробили свій внесок. Щодо наших чоловіків, вони максимально використали свої можливості у розголосі на широку публіку в нашій країні, тим самим організувавши фонд підтримки українців та переправивши гуманітарну допомогу на кордон Польщі та України.

«Мати Грузія» у цих словах закладено всю суть нації. Як ви вважаєте, як жінки в Грузії та матері і дружини реагують на війну в Україні?

Як я і згадала раніше абсолютно всі в моєму оточенні, не важливо жінка, чоловік, люди у віці чи молодь, всі хто не просякнутий Російською пропагандою, розуміє який жах коїться зараз в Україні і наскільки жорстокою є ця війна, яка знищує сотні тисяч доль. Наша країна, на жаль, пройшла не одну війну з Росією і знає не з чуток, наскільки це все трагічно. Залишається вірить лише у швидку перемогу добра над злом. Війна - це завжди величезна трагедія, Грузія неодноразово втрачала своїх синів на різних війнах. Напевно, словами невимовний той біль, який відчуває мати, яка втратила сина, і таких у Грузії і вже в Україні, на жаль, дуже багато. Будь-які руйнації після війни рано чи пізно будуть реабілітовані, але людські втрати необоротні. З перших днів агресії, величезна кількість Українців прибула до Грузії. Наша країна з відкритою душею і серцем зустріла всіх, по можливості допомагаючи нужденним. Велика кількість фондів, створених на підтримку Українців, продовжують активно працювати. Наприклад, новий «Американський госпіталь у Тбілісі» пропонує безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам України. Я думаю, що це дуже добре показує ставлення двох народів.

Гостинність - суть нації. Як зараз громадськість реагує на таку велику кількість українців? Чи знаєте ви якісь історії чи допомагали ви комусь особисто?

Пам'ятаю момент, він був ще на початку військових дій, коли мирне населення масово залишало свої будинки і як український хлопчик, зі сльозами на очах, переходив кордон із Польщею, без батьків, зовсім один. Пам'ятаю, як я подивилася на Ноє і попросила його відшукати, в той період він уже збирався до Польщі, щоб передати гуманітарну допомогу біженцям на кордоні. Паралельно в той же час мені написали 5 абсолютно різних людей, попросивши допомогти знайти хлопчика і пропонували свою опіку, якщо його рідні не знайдуться. Яскравий прояв реакції грузинського народу на українських біженців ви можете побачити у вивішуванні українського прапора на майже кожному балконі, вулиці, стовпі у Тбілісі та інших містах Грузії. Я думаю кожен мій співвітчизник, чи переважна більшість, відчув біль цієї війни. Наче вранці 24 лютого війна почалася у нас, а не в Україні.